Через високу вірогідність залишитись взимку без світла, а звідси від централізованого тепла і можливості обігріти дім додатковими пристроями, 99,9% яких працюють від електрики, все більше людей повертаються до найпростіших методів опалення, які застосовували наші предки і ще зараз активно використовуються у сільській місцевості. Мова йде про обігрів дровами. Щоправда, на сучасний лад. У продажу в магазині Імперія Клімату Плюс є різні котли, що працюють на твердому паливі, а обрати найкраще обладнання вам допоможуть менеджери компанії.
На жаль, для мешканців квартир опалення дровами - не варіант. Це небезпечно. Їх встановлюють лише у приватних будинках, часто в спеціально облаштованих міні котельних чи нежитлових кімнатах з достатньою вентиляцією та площею, на якій крім самого обладнання можна також розмістити сировину для нього. Відповідно до обраного типу це можуть бути як дрова з різних порід дерев, так і пиломатеріали, пелети, вугілля тощо.
Сучасні твердопаливні котли виготовляють зі сталі чи чавуну, вони доволі громіздкі, схожі на шафки, оснащені камерами згоряння. По ціні вони дешевші, за газові чи електричні моделі, і сировина для них коштує менше, ніж електроенергія та блакитне паливо. Для дому часто використовують двоконтурні моделі, за допомогою яких реально повністю забезпечити потреби мешканців у гарячій воді. Твердопаливні одноконтурні котли частіше обирають для опалення промислових об’єктів, особливо таких, відходи від виробництва яких можна використовувати у якості палива. Вони повністю автономні від електромережі, тому їх власники можуть не хвилюватись - навіть якщо світла не буде, без тепла вони не залишаться. Витрати на їх придбання швидко окуповуються і далі допомагають грітись вигідно, безперешкодно і економно. Монтувати таке обладнання можна самостійно, але краще довірити його підключення спеціалістам і тим самим убезпечити себе від форс-мажорних ситуацій.
Є три найпоширеніші типи котлів на твердому паливі:
- класичні;
- піролізні;
- тривалого горіння.
Класичні моделі самі компактні за габаритами. Тривалість горіння одного завантаження дровами нетривале - близько 3-4 годин. Повітряна заслінка (її відкриття-закриття) керується температурним датчиком, тим самим дозволяє коригувати потужність. Вони найдоступніші по вартості.
Піролізні котли вважаються самими ефективними. Їх коефіцієнт корисної дії складає понад 90%. Обладнання генерує тепло, спалюючи піролізні гази. Останні є результатом розщеплення сухих дров під час тління, яке викликане штучно створеною нестачею кисню у топці. Піролізні пари після їх виділення потрапляють до вторинної камери, де спалюються при високій температурі. Тепло нагріває енергоносій і той передає його у простір. Витрати палива для цього мінімальні у порівнянні з класичними котлами. Одна й та сама кількість завантаженої сировини горить вдвічі довше ,відповідно вони довше віддають тепло і обігрівають квадратні метри. Єдине, що важливо і за чим потрібно ретельно стежити - це вологість спалюваної деревини. Вона не повинна перевищувати 20% , краще - менше. Сирі дрова знизять потужність і ККД піролізного котла прирівняється до звичайного.
Найдорожчими в категорії є котли тривалого горіння. Це обладнання доволі компактне, не набагато більше від котлів класичного типу і більш лояльне до палива і його вологості ніж піролізні позиції. Їх конструкція сучасніша, продумана і ефективна. Великий плюс у тому, що котли працюють на будь-якому твердому паливі - від дров до господарських відходів та навіть сміття. Тривалість дії одного завантаження залежить від підтипу обладнання - звичайні, шахтні та верхнього горіння потребуватимуть різної кількості часу.
Якщо узагальнити, то перевагами усіх котлів на твердому паливі є їх автономність та низькі експлуатаційні витрати, а ще швидка окупність з подальшим отриманням вигоди у вигляді якісного опалення та економії на ресурсах. Серед мінусів користувачі вказують на необхідність регулярного обслуговування та очистки, контролю за якістю (у деяких випадках - сухістю) заготовленої для них деревини, постійний контроль за наявністю палива в моделях, що не мають буферної ємності чи спеціального резервуару для палет, а також необхідність достатньої вільної площі у домі, де можна розташувати агрегат.